Українська Коко Шанель: як киянка заснувала будинок моди у Нью-Йорку
Сукні від модельєра Валентини Саніної-Шлее носили Грета Гарбо та Одрі Хепберн. У 30-х роках минулого століття її салон «Valentina» був одним із найпопулярніших у Нью-Йорку, а сама його власниця разом із Коко Шанель диктувала правила у світі високої моди. З чого все починалося, де сьогодні можна переглянути колекції знаменитої киянки, чому вона відкинула залицяння Вертинського і як не поділила чоловіка з найкращою подругою, читайте у цій статті.
Навігація за статтею:
Саніна, «вітчизняний П’єро» та еміграція «Мені не потрібні голка та нитки…»
Погана танцівниця Історія однієї жіночої дружби
«Вітчизняний П’єро» та еміграція
Олександр Вертинський присвятив тоді ще юній киянці не один романс. Саме Валентина Саніна, випускниця гімназії, яка мріяла про славу великої актриси, стала ліричним прообразом його класичних рядків «Вы стояли в театре за кулисами» та «Послушайте, маленький, можно мне вас тихонько любить?». «Вітчизняний П’єро» серйозно закохався.
Ось як шансоньє описував своє знайомство з Саніною: «На мене повільно глянули безтурботно-спокійні величезні блакитні очі з довгими віями, і вузька, рідкісної краси, рука з довгими пальцями простяглася до мене. Вона була дуже ефектною, ця жінка. Її голова була точно в золотій короні…».
Але Валентина прийшла в життя Вертинського, щоб відразу піти — за своєю суттю вона була жінкою фатальною та і якомога скоріше вискочити заміж не прагнула. Чоловіча увага Саніну захоплювала, лестила їй, але не більше.
Незабаром розпочалася громадянська війна, одна за одною розпочалися кілька хвиль еміграції, і дівчина, залишивши шанувальника, помчала до Європи з офіцером-втікачем Георгієм Шлее (згодом став Джорджем). Потім — в Америку, де їй довелося спробувати себе у різних професіях від продавчині до манекенниці.
Тільки 1938 року, коли самій Валентині було вже 40 років, їй вдалося відкрити власний салон «Сукні від Валентини». Там одягалися головні кінодіви минулого століття, подруги режисерів та акторів — будинок моди української емігрантки набув шаленої популярності.
«Мені не потрібні голка та нитки…»
«Дайте мені три шпильки, і я зроблю вам бальну сукню», — говорила Саніна.
Вона справді могла взяти шматок тканини, обернути його навколо моделі, скріпити в потрібних місцях і створити приголомшливий образ. Сьогоднішні модниці мають бути їй вдячні: місіс Шлее з революційним запалом відстоювала комфорт та зручність одягу. Гарним може бути лише те, у чому зручно сидіти, стояти, рухатись. Все ж те, що сковує рухи та змушує почуватися неприродньо, скільки б модно це не було, безглуздо. Незручний одяг приземляє.
Манекени, зроблені за мірками кожної із відомих клієнток мадам Валентини — Грети Гарбо, Кетрін Хепберн та інших.
Погана танцівниця
Першим, хто помітив пошиті нею костюми для «Російських сезонів» Сержа Дягілєва, був художник Лев Бакст. Він і порадив Валентині змінити не прихильну до неї сцену французького кабаре, де Саніну тримали на других ролях, на приладдя кравця. Жінка й сама розуміла, що акторським даром життя її обділило — було лише бажання, здібностей не було.
З поради Бакста все й закрутилося. Спочатку Саніна за допомогою подруг кроїла й шила дні та ночі безперервно, потім відкрила перший магазин, для якого сама стала чудовим рекламним ходом — гарна жінка в гарних сукнях власного виробництва. Що ще потрібне, щоб залучити голлівудську богему?
Простота і лаконічність її вбрання робили їх неймовірно елегантними, а сама модельєр була однією з перших, хто стверджував, що сліпе наслідування іншим, чи то героїня «Сніданку у Тіффані», чи «Дами з камеліями», безглуздо.
Вона любила все, що підкреслювало жіночі форми: довгі сукні, що облягають, і чорний колір. Саніна навчилася одягати себе, щоб робити бездоганно прекрасними інших жінок. На руку їй зіграли 20-ті роки минулого століття: коли до моди увійшли штани та короткі стрижки, Шлее не поступилася безсмертними ідеалами жіночності.
Історія однієї жіночої дружби
Валентина Саніна-Шлее і Грета Гарбо мали неймовірну зовнішню схожість. Іноді вони навіть видали себе один за одного заради сміху… Саніна шила для подруги сукні, а та, своєю чергою, не придумала нічого кращого, ніж відбити у неї чоловіка.
Спочатку Джордж супроводжував Грету в поїздках, потім кінодіва придбала квартиру по сусідству з подружжям Шлеє. Любовний трикутник тривав аж до смерті Джорджа. Грета і Валентина і далі продовжували жити в одному будинку, але приплачували консьєржкам, щоб не стикатися на сходовій клітці, а одного разу зіткнувшись, Саніна крикнула Гарбо: «Згинь, сатано!».
Грета Гарбо та Джордж Шлее
Померла Валентина Миколаївна Саніна-Шлее у 1989 році у віці дев’яноста років. Якщо вірити тому, що вона скинула десяток років, щоб не бути старшою за чоловіка хоча б у документах, то сто. Що тут скажеш — справжня жінка!
Валентина Саніна на балу «Квітень у Парижі», 1961
«Рівняйся на вік, а не на рік», — казала вона.
І шила сукні поза модою. Їх можна було носити сто років тому, можна одягнути й сьогодні. Якщо, звісно, стягнути парочку з нью-йоркського музею «Метрополітен».
