Українці, які отримали премію «Оскар»: ці імена потрібно знати

На початку березня 2024 відбулося вручення чергового «Оскара». На 96-й церемонії документальний фільм режисера Мстислава Чернова «20 днів у Маріуполі» отримав престижну нагороду у категорії «Найкращий документальний фільм». Це значний момент в історії для України попри те, що краще б приводу знімати цю стрічку не було. Проте, ми вирішили згадати імена українців, які були відзначені найпочеснішою нагородою у світі кіно.  

У цій статті ми не беремо до уваги всіх знаменитостей, які мають українське коріння, оскільки це було б не зовсім етично, та й список складався б із сотень імен. Міла Куніс, Дастін Гоффман, Майкл Дуглас, Віра Фарміга, Девід Духовни, Лієв Шрайбер, Сильвестр Сталлоне, Лів Тайлер та її батько Стівен Тайлер, Вайнона Райдер, Стівен Спілберг та інші. Багато з них народилися в родинах емігрантів з України, але позиціонують себе американцями, що цілком логічно і зрозуміло. Проте, вони підтримують державу у війні з Росією і роблять багато як для інформаційної, так і для гуманітарної допомоги.

Джек Пеланс, 1992, фільм «Міські піжони», найкраща чоловіча роль другого плану

Мерседес Рюль, Ентоні Гопкінс, Джоді Фостер і Джек Пеланс, актори-лауреати премії «Оскар» 1992 року

Звичайно ж, насамперед згадаємо Володимира Палагнюка (справжнє ім’я Пеланса). Актор, чиї предки перебралися до США з Тернопільської області, став першим (і поки що єдиним) актором українського походження, який отримав заповітну статуетку саме як актор.

Це сталося 1992 року, коли артистові було вже за 70. Оскароносним став фільм «Міські піжони», де Пеланс з’являється в кадрі з Біллі Крісталом. Акторові вдалося побудувати чудову кар’єру в Голлівуді, його партнерами по фільмуванню у різний час були Джек Ніколсон, Анджеліна Джолі, Сильвестр Сталлоне, Курт Рассел та інші.

Цікавинка від «Файного місця»: важливо зазначити, що Пеланс вважав себе українцем, знав і шанував традиції рідної землі та допомагав країні. Детальніше ми розповідали про долю цієї дивовижної людини в статті «Оскароносний український ковбой у Голлівуді».

Анатолій Кокуш, 2006, 2 статуетки кіноакдемії, технічний «Оскар»

Ви маєте це знати: той самий момент у «Титаніку», де Кейт і Лео буквально летять на носі корабля, вдалося зняти завдяки обладнанню, розробленому українцем. Крім того, інженерні винаходи Кокуша зіграли важливу роль у «Бетмені», «Трої», «12 друзях Оушена», «Війні світів», «Форсажі», «Людях Ікс», «Гаррі Поттері», «Місії нездійсненній» та інших фільмах.

З 80-х років Кокуш працював на київській кіностудії ім. Довженка. Інженер-конструктор загорівся ідеєю створення чотиривимірного крана-авторобота, який можна змонтувати на даху будь-якого авто. Таким чином, щоб камера могла обертатися на 360 градусів, незалежно від зовнішніх коливань. Водночас конструктор працював над кранами з вильотом стріли до 25 метрів: так зручно знімати сцени в складних масштабних декораціях.

1990 року Анатолій Якимович відкрив власну компанію, але грошей не вистачало. Це, однак, не заважало йому та колегам брати участь у міжнародних виставках, де українців помітив співробітник режисера Джеймса Кемерона. Відтоді за допомогою української техніки було знято десятки касових видовищних фільмів. «Хоббіт», «Зоряні війни» теж, до речі.

Перший «Оскар» Кокуш отримав за операторський кран із панорамною головкою, другий за крани серії «Каскад».  Попри успіх у Голлівуді, уродженець Керчі, Анатолій Кокуш, продовжує жити та працювати в Україні.

Варвара Каринська, 1949, костюми до фільму Віктора Флемінга «Жанна Д’Арк»

Доля цієї жінки воістину унікальна. До 40 років вона жила в Харкові, у 20-х XX століття емігрувала до Парижа. Там Каринська створювала балетні костюми за ескізами Марка Шагала і Сальвадора Далі. Франція для Варвари Каринської здалася тісною, і вона перебралася до Америки, де за лічені роки зуміла підкорити Голлівуд.

Вона шила вбрання для Марлен Дітріх, Вів’єн Лі, Інгрід Бергман. На знімальному майданчику Каринську називали «швидкою допомогою»: Варвара Андріївна ідеально підганяла сукні просто на актрисах і буквально створювала костюми з того, що було під рукою.

Марлен Дітріх у ролі Джаміли у фільмі «Кісмет» (1944 р.), Джордж Баланчин з балеринами, Інгрід Бергман у ролі Жанни д’Арк (1948 р.) у костюмах, створених Варварою Каринською

Костюми до фільму про національну героїню Франції привели оскароносне журі в повний захват. Коли Каринська вийшла на сцену, разом із нею піднявся весь зал. Ще одну номінацію на «Оскар» художниця і модельєр отримала за вбрання до фільму-балету «Ганс Християн Андерсен».

Цікавинка від «Файного місця»: раніше ми розповідали про ще одну українку, яка підкорила Голлівуд, Валентину Саніну-Шлее.

Квітка Цісик, 1978, саундтрек до фільму «Ти — світло мого життя»

Попри те, що Квітка Цісик народилася вже в Америці, в її родині завжди лунали українська мова та українські пісні, а самій виконавиці вдалося стати іконою світового вокалу та справжньою гордістю українського народу.

1978 року Цісик виконала саундтрек до фільму «Ти — світло мого життя» (у фільмі співає героїня Діді Конн). Композиція зворушила мільйони сердець і стала найкращою піснею року. Сама Квітка говорила, що, виконуючи композицію англійською мовою, вкладала в неї українську душу.

Євген Мамут, 1988, фільм «Хижак» з Арнольдом Шварценеггером, технічний «Оскар»

Ще один український інженер, уродженець Харкова, Євген Мамут придумав всесвітньо відомий ефект камуфляжу для фільму «Хижак» з Арнольдом Шварценеггером.

Мамут, випускник ХПІ, часто відвідував аматорську кіностудію в Палаці студентів. У 1980-х він емігрував до США, де присвятив себе професійному кіно. Саме з його допомогою створювали спецефекти для десятків картин, серед яких «Леді-яструб», «Брудні танці», «Матриця» та інших.

Дмитро Тьомкін, 1952, 1955, 1958 роки, композитор, володар 4 «Оскарів» за музику до фільмів

Відомий американський композитор єврейського походження народився в українському Кременчуці. Працював викладачем, писав музику для кіно і балетних труп. Як і багато наших земляків, у 20-х роках минулого століття виїхав до Америки. І зумів підкорити Голлівуд. Композитор був номінований на найпрестижнішу нагороду в галузі кіно 22 рази, отримав заповітну статуетку 4.

Тріумфальною для Тьомкіна стала церемонія 1953 року. Композитор отримав одразу дві золоті статуетки: за музику до вестерну «Рівно опівдні» (1952) і за пісню Do Not Forsake Me з цього ж фільму. Премію «Оскар» Дмитру Тьомкіну присуджували ще двічі: за музику до фільмів «Високий і могутній» (1955) і «Старий і море» (екранізація повісті Ернеста Гемінґвея, 1958).