Як музика впливає на людину і чому її сила настільки велика?

Як музика впливає на людину і чому її сила настільки велика? Ці запитання розбурхують наш розум відтоді, як ми навчилися розрізняти причину і наслідок. Навіть не просто розрізняти, а здогадуватися про структуру цього зв’язку і розбиратися в механізмах його дії. Колись людині було достатньо лише ритму і мелодії, що витягуються з музичних інструментів, і тієї магії, що творилася в просторі душі та свідомості, але сьогодні наша цікавість непомірно зросла. Нам важливо докопатися до суті. Частково цей задум вдався: дещо про механізми впливу музики на людське єство ми знаємо напевно, решта ж — лише інтерпретації. Статтю підготовлено та перекладено за допомогою наших партнерів бюро Профпереклад.

Музика крізь століття

Наші далекі предки навчилися видавати горлові звуки, схожі на спів, і грати на найпримітивніших музичних інструментах ще тоді, коли горду назву “людина розумна” до них навряд чи можна було віднести. Історія музики — це наочна ілюстрація історії всього нашого виду, через яку можна простежити злети, падіння і навіть переходи від одного виду праці до іншого. 

За останню тезу особливо вчепилися матеріалісти, діяльність яких розгорнулася на повну силу на теренах СРСР. Марксистсько-енгельські ідеологи прагнули підвести всі явища людської діяльності під прості, нехитрі та прагматичні визначення. Трудовому народу так легше сприймати реальність. Так ось, згідно з теоретиками-матеріалістами, музика з’явилася як інструмент синхронізації колективної діяльності. Говорячи простіше, під ритмічні звуки й валун з місця зрушити можна швидше, і поле засіяти, і навіть звіра заганяти якось веселіше.

Така ідея припала до смаку не тільки радянським громадянам, а й усьому цивілізованому світу. Адже 20 століття — це час перемоги розуму, коли все, що перебувало поза науковою концепцією, що пояснює устрій світу, сприймалося вельми скептично. Однак такий бурхливо рефлексуючий стан інтелектуального суспільства, як ідеалісти, не зміг встояти перед спокусою і висунути свою скоріше не теорію, а бачення походження і призначення музики від давніх часів до сьогодення. 

Вона полягала в романтичній тезі з релігійним забарвленням: музика є вищою формою існування інформації, даром богів, Споконвічною Вібрацією, що дала життя всьому сущому. Музиці підвладне все: матерія, душа, дух і навіть сам час. І якщо ви не затятий прихильник матеріалізму, який залюбки погоджується з тим, що людина є шматок плоті з органічним центральним процесором, який керує її життям, то ви обов’язково знайдете в словах ідеалістів щось, співзвучне власним думкам.

Найближчу відповідь до об’єктивного розуміння музики людина в підсумку отримала зі спостережень за навколишнім світом. Правда виявилася десь посередині (як, утім, і завжди). Через цю правду найбільше за голову хапалися переконані матеріалісти лівого спрямування. Адже вони зазвичай думали та міркували про музику, як про прояв винятково людської розумової діяльності, зовсім забувши про матінку природу…

І дуже даремно! Адже тисячі видів інших живих істот успішно музикують протягом мільйонів років. Навіщо? Для розмноження, для чого ж іще! Птахи, земноводні, ссавці, рептилії — серед представників усіх форм життя є свої співаки та музиканти, що зачаровують протилежну стать заводними ритмами або тягучими солодкими мелодіями. 

Але є й такі тварини, для яких музика не означає зовсім нічого. Чому так? Довго над цим питанням думати не довелося: вони просто використовують інші засоби для передачі інформації. А виходячи з цього висновок напрошується сам собою: людина належить до тих живих істот, для яких звук є джерелом відомостей про навколишній світ, матеріальний і нематеріальний. 

Ми здатні бачити Всесвіт через музику і спілкуватися з ним. Ми можемо донести до людини важливу думку і намалювати образ, не вдаючись ні до слів, ні до полотен, пензлів і фарб. Музика для людини — це універсальний спосіб комунікації, не обмежений культурними або мовними рамками.

Порада: якщо вам цікава історія музики та ви хочете дізнатися про неї більше не з нудних лекцій, то вивчайте музичну культуру Африки — це колиска звуку як культурного феномена.

Духовна складова музики 

Музика — це давнє явище загальнолюдської культури. А там, де сива давнина, там завжди присутня підпорядкованість практично всіх сфер життя соціуму якимось релігійним смислам і законам. Що вже тут говорити про мистецтво? Це й поготів був найголовніший інструмент для повідомлення людям таємниць духовного життя, явне свідчення існування Вищих Сил. І осібно серед інших видів мистецтва (тут архітектори та художники можуть обуритися, але це так) стояла музика. Її роль у релігійному житті суспільства важко перебільшити. 

У ті часи, коли інформаційний простір був практично кришталево чистим, людина мала підвищену чутливість до прекрасного. Можна навіть припустити, що в давнину народжувалося набагато більше людей, здатних зрозуміти складну мову живопису або відчути висоту складу класичних поетів. А вже тих, хто володів душами досить тонкими, щоб їх могла зачепити музика, була більшість. З цієї причини вона і стала тією формою мистецтва, яка ретранслює в людську свідомість божественну таємницю або, навпаки, відкриває секрети світобудови.

Що ж можна сказати про людей, які вміли співати або грати на музичних інструментах? Аж до Середньовіччя до них було особливе, побожне ставлення. Музиканти дуже часто були служителями культу і ці два покликання були неподільні. А якщо була ще здатність до імпровізації, то це взагалі звеличувало умільця навіть над жрецькою братією. Адже видобування красивих, гармонійних звуків у стані потоку, без попередньої підготовки, дорівнювало прямому спілкуванню з божественним. За такими виступами стежили не просто як за грою віртуоза, а як за духовним одкровенням.

Найбільшого поширення музика, як інструмент для відправлення релігійного культу, набула в язичництві:

• Язичництві
• Християнстві
• Індуїзмі

Саме в багатобожжі був закладений містичний зміст, що супроводжує музику й донині. Прості ритмічні звуки були необхідні для входження в особливі стани духу і тіла (транс) і подальшої передачі прохань людей богам. Завдяки язичникам з’явилося безліч перкусійних інструментів.

Християнське богослужіння нерозривно пов’язане з органом. Найвеличніші композитори писали свої твори саме для мес, проте ті мали неабияку популярність й у світському суспільстві — адже справжнє мистецтво вкрай важко загнати під певні рамки. На Заході органний супровід богослужіння досі є важливою частиною католицької та протестантської християнської культур. У церквах же Східного обряду, зокрема й грецькому православ’ї, музичні інструменти канули в лету і всі функції музичної складової літургії виконує хор. 

В індуїзмі музика знайшла своє застосування як інструмент для інтерпретації та розкриття духовної сили мантр. За допомогою ритмічних звуків і красивих мелодій, які виконують на традиційних індійських інструментах (серед яких, до речі, є сопілка зі справжнісінької гомілкової кістки людини), служитель культу і ті, хто слухає його, досягали особливих екстатичних або медитативних станів.

Наукові дослідження ритму, мелодії та людського мозку

Наукові дослідження щодо музики та співу почалися з гіпотези Чарльза Дарвіна. У 1871 році він висловив припущення, що спів для птахів виконує ті самі функції, що й мова. Начебто нічого нового, але згідно з Дарвіном, ця мова здатна передавати складні емоції. Логічно припустити, що і людська мова історичним корінням сходить до співу. Ми вчилися повідомляти один одному інформацію за допомогою тональності та ритму, які лише через тисячоліття склалися в людську мову в сучасному її розумінні.

Це припущення підтвердилося завдяки зусиллям нашого сучасника Сігера Мігаяви. Він очолив масштабне дослідження, ініційоване Массачусетським технологічним університетом, під час якого вдалося встановити відносно недавню появу лексичної складової мови. Структура мови стала схожою на сучасну лише 70 000-80 000 років тому, а до цього наші пращури виспівували слова, використовуючи тональність для передачі різних смислів.

Завдяки появі приладів для спостереження за електромагнітною активністю мозку, нам вдалося вірогідно встановити вплив музики на розумові процеси людини. Так, наприклад, класичні композиції сприяють концентрації, покращують здатність до запам’ятовування і навіть до логічного мислення. Музика використовується і в психотерапії: звук здатен трансформувати негативні емоції в позитивні, створювати позитивні образи у свідомості або навіть допомагати пережити душевну травму. 

Тема взаємодії людського мозку і музики дуже широка і розкрити її в рамках однієї статті не представляється можливим. Однак нашим головним завданням було донести інформацію про велику роль, яку відіграє звук у нашому житті та в нашій спільній історії. Сподіваємося, ми з цим завданням успішно впоралися і ви захочете більше долучитися до музичного мистецтва.

Порада: якщо тема вас дійсно зацікавила,”Файне місце” рекомендує до прочитання книгу Девіда Тупа “Океан Звуку”.