8 радянських мультфільмів для дорослих, які зламають вам мозок

Колись нам довго, вперто і нав’язливо розповідали, як радянська в лапках культура сіяла в маси вічне, розумне, добре і прекрасне. Але ми прекрасно знаємо, як справи йшли насправді, оскільки більша частина радянського кінематографа — суцільні червоні прапорці.

Ця добірка — не виняток, бо в ній ви знайдете кілька мультфільмів для дорослих, які буквально зламають вам мозок. Так-так, нас виростили на стрічках про недобре, невічне і нерозумне, а ще про дармоїдство, алкашів, довбнів і, звісно ж, «неправильних» жінок. Приготуйтеся, бо це буде жорстко і жорстоко.

«Великі неприємності», 1962

Саме ця робота сестер Брумберг вважається найкращою в їхній кар’єрі, а не радянський «Кіт у чобіт» і «Червона шапочка», як багато хто вважає. У «Великих неприємностях» доволі сатирично з позиції дитини висміюються проблеми дармоїдства, пияцтва та нездорової пристрасті до кар’єризму.

Сьогодні мультфільм має доволі наївний та кумедний вигляд, але шість десятиліть тому його прем’єра стала справжньою подією.

Цікавий факт: сестри Брумберг, які стояли за створенням цього «шедевра», були першими жінками-режисерами в радянській анімації.

«Буде ласкавий дощ», 1984

«А чому б нам не замахнутися на Рея нашого Бредбері?» — подумав «Узбекфільм» і замахнувся на оповідання «Буде ласкавий дощ».

І йому дозволили показати, що буде з Америкою, якщо вона продовжить збільшувати обсяги озброєння. Стрічка вийшла не для перегляду вразливими юними глядачами, та й дорослими насправді теж. Нічого дивного, все, як завжди — брязкання зброєю та порожніми звинуваченнями. 

«Шлюб», 1987

Всупереч усякій логіці, цей мультфільм Гаррі Бардіна (того, який робив героїв із сірників, пластиліну та іншого лахміття) про нелегке сімейне життя двох мотузок показували по радянському телебаченню. Навряд комусь була зрозуміла справжня трагедія стосунків двох шматків шпагату Бусі й Масі та їхніх спроб знайти порозуміння.

Сюжет розгортається навколо неймовірно складного життя Бусі та Масі: одна мотузка завжди намагається все “зав’язати”, а інша — “розв’язати” проблему. У кульмінації драми Буся намагається зв’язати себе вузлом, але Мася переконує, що у вузлі немає сенсу, якщо він “без любові”.

«Ми — жінки», 1988

Тут усе зовсім уже не по-дитячому. Режисер Сергій Кушнеров («Острів скарбів») теж торкнувся тонкої теми сімейних стосунків. Особливо потішив мультфільм тих, кому вже довелося відвідати РАЦС: чоловік у картині зображений шматком колоди, яку нескінченно пиляє сварлива дружина.

Сюжет крутиться навколо їхнього життя після весілля: поки дружина вправно точить пилку, чоловік з колоди намагається зібратися з духом і, вірячи у свою «дерев’яну» стійкість, ховається за фіранкою. Весь комізм у тому, що навіть пилки з часом тупляться, але дружині це, здається, не загрожує. 

«Вітер», 1988

Художньому керівнику «Арменфільму» дуже пощастило, що почалася перебудова, інакше навіть страшно уявити, що б із ним сталося за далеко недитячий мультфільм про працівника військового полігону, якого мучать видіння і галюцинації.

Працівник полігону, вирішивши трохи перепочити, раптом бачить, як танки танцюють вальс, а ракети читають йому лекції про гуманізм. Найгірше, що навіть вітер у мультфільмі має більше здорового глузду, ніж головний герой.

«Кнопка», 1989

«Вітром» «Арменфільм» не втішився, і наступну картину зняв не менш антирадянську.

Головний герой цілий день натискає на якісь кнопки — телефону, домофону і ліфта — і десь відбувається вибух, варто йому доторкнутися до кнопки. Заспокоюється бідолаха тільки наприкінці дня, коли розуміє, що головна кнопка — це його палець. Щоправда, все місто на той час уже стає руїнами. 

«Місія прибульців», 1989

Картина про те, як прибульці займаються перевихованням радянського алкоголіка, якого, окрім алкоголю і голих жінок, цікавить тільки кількість алкоголю і голих жінок. Вічні теми.

Сюжет набирає обертів, коли прибульці, не знайшовши відповідного способу вплинути на героя, вирішують показати йому майбутнє, де немає алкоголю і жінок. У відповідь алкаш починає молитися, щоб прибульці повернули його назад, адже «такого похмілля» він і уявити не міг.

«Його дружина — курка», 1990

Справа була вже перед розвалом Радянського союзу, однак нагадаємо, що виробництво мультфільмів усе ще фінансувалося за державний кошт. Тому не дуже зрозуміло, хто і навіщо виділив гроші на мультфільм про людину, яка співмешкає з куркою.

Сюжет досягає абсурдного піка, коли герой, намагаючись довести сусідам, що його «дружина» — найкраща, свариться з півнем через її вірність. У фіналі він навіть починає задумуватись, чи справді їй потрібна «обручка», якщо курячі лапи для цього не пристосовані.

Краще не показуйте це вашим дітям. І собі, якщо у вас слабка психіка, теж!