Три головні правила переконання у психології спілкування

Найкраще ми ведемо діалоги у своїй голові вже після того, як вони відбулися в реальності. І, звичайно, відразу знаходимо всі вагомі аргументи, здатні схилити ваги в наш бік. Не треба так. Краще робити все своєчасно і залишатися на коні у будь-якій суперечці. У цій статті ви знайдете три основні правила переконання співрозмовника в психології спілкування, які допоможуть донести свою думку. Розповідаємо стисло та по справі. У цьому нам допоможуть Сократ, Гомер та Паскаль.

Навігація по статті:

Правило Паскаля   Правило Гомера   Правило Сократа

#1 Правило Паскаля: не заганяти в кут

Це правило переконання можна схарактеризувати як «Правило хорошого слухача».
Французький математик і філософ Блез Паскаль у своїх працях стверджував, що почесна капітуляція роззброює співрозмовника краще за силу і приниження. Тому завжди давайте опоненту можливість «зберегти своє обличчя» та особисто переконатись у неправоті. (Звісно, якщо це не Путін або його прибічники.)

В іншому випадку шансів, що вам повірять, практично немає. Тиск, погрози, закиди, спроби ткнути «обличчям в багнюку» сприймаються як втрата власної гідності. Людині не залишається нічого іншого, як йти в глуху оборону. У такій ситуації всі ваші, навіть найрозумніші, аргументи безглузді. Якщо ви хочете досягти результата, то маєте запропонувати той варіант рішення, який допоможе співрозмовнику зберегти репутацію.

#2 Правило Гомера: використовувати вбивчі аргументи

Тому що навіть один слабкий аргумент зіпсує все враження та зменшить силу впливу на ситуацію.
Дотримуючись настанов Гомера, спочатку ми повинні пустити в обіг набір сильних аргументів, потім парочку менш значних і вбивчій приберегти для фінальної промови: найчастіше ми запам’ятовуємо те, що чуємо в кінці.

Наприклад, у разі, якщо ухвалення рішення відкладається на невизначений термін, в годину ікс ваш опонент, швидше за все, згадає саме останній аргумент.

#3 Правило Сократа: отримати два «так»

Ваше завдання: на початку суперечки задати співрозмовнику два будь-які, навіть найнезначніші, питання, на які єдиним можливим варіантом відповіді буде «так».

Коли ми говоримо «так», наша підсвідомість миттєво налаштовується на позитивний лад і розслабляється. Протистояння зі співрозмовником не передбачається, відповідно і шанс отримати «так» у головному питанні зростає в рази. Дивно, але в цій ситуації спрацьовує наше гормональне тло — виділяються гормони задоволення ендорфіни, про які Сократ і гадки не мав.