Учені довели, що неандертальці піклувалися про своїх дітей із синдромом Дауна
Міжнародна група дослідників описала перший випадок синдрому Дауна в дитини-неандертальця. Науковці продемонстрували, що неандертальці оточували турботою і підтримкою вразливих членів своїх родин і соціальних груп.
Дослідники вивчали скелетні останки неандертальської дитини, яку назвали “Тіна”. Ці останки були знайдені в печері Кова Негра у Валенсії, Іспанія. Стаття про дослідження була опублікована в журналі Science Advances.
Вчені провели комп’ютерну томографію невеликого фрагмента правої скроневої кістки в області вуха. Це дало змогу створити тривимірну модель внутрішнього вуха. Модель показала, що Тіна страждала на вроджену патологію внутрішнього вуха, що є однією з ознак синдрому Дауна. Така патологія спричиняє погіршення слуху та постійні запаморочення.
Тіна прожила принаймні до 6 років. Це стало можливим завдяки постійній допомозі та турботі з боку інших членів сім’ї та соціальної групи.
Дослідники вже давно знають, що неандертальці дбали про інвалідів, але досі всі відомі випадки стосувалися лише дорослих. Це змушувало багатьох учених вважати, що така поведінка не є істинним альтруїзмом, а радше взаємним обміном: сьогодні ви допомагаєте мені, завтра я допоможу вам.
Випадок із Тіною відрізняється. Дитина була приречена, і з прагматичного погляду, її рання смерть могла б знизити витрати ресурсів.
“Досі не було відомо жодного випадку, коли неандерталець отримував допомогу, знаючи, що він не зможе її повернути. Це доводить наявність істинного альтруїзму серед неандертальців”, — каже Мерседес Конде, професор Університету Алькали та провідний автор дослідження.
