“Фарінеллі-кастрат”: як і навіщо раніше кастрували співаків

Сьогодні в ефірі постійна рубрика “дикі традиції наших предків”. Чули історію про композитора-невдаху, який обманом позбавив чоловічої сили рідного брата, щоб зберегти його унікальний голос, а значить — і славу, і заробіток усього сімейства? Братик Рікардо писав погані твори та ділив одне ложе з кожною новою подругою сексуально неповноцінного Карло. Чим усе це закінчилося, ви можете подивитися в непростому фільмі “Фарінеллі-кастрат” (1994), якщо не бачили.

А я тим часом розповім про те, що поганий і заздрісний недокомпозитор Рікардо Фарінеллі був далеко не першим, хто кастрував свого талановитого брата. І взагалі, як і навіщо в історії з’явилися співаки-кастрати.

Суворе бароко

Портрет найвідомішого кастрованого співака Карло Фарінеллі та карикатура на нього ж у жіночій ролі (1724 рік)

Почалося це три століття тому — у Папській області (існувала така держава на території нинішньої середньої Італії, підпорядкована владі римських пап, куди, до речі, входила сучасна Болонья) законом дозволили каструвати хлопчиків. Зробити це міг хто завгодно: чи то косорукий цирульник, чи недалекий повітовий лікар.

Сьогодні складно давати оцінку цій процедурі, тоді ж особливих дискусій на тему, чи повинна створюватися ідеальна музика за допомогою каліцтва, і зовсім не виникало, а самих свідчень кастрованих співаків практично не збереглося. Так само як і свідчень про їхні неземні голоси, крім тих, що записані на папері публікою того часу. Відомо, наприклад, що наділені чудовими голосами кастрати Салімбені та Карестіні лише сміялися у відповідь на співчуття.

Фрагмент портрета Фарінеллі роботи Коррадо Джакінто

Так чи інакше, це був найстрашніший і водночас найдивовижніший час в італійській музиці: саме італійці кастратів створили та саме вони, великі поціновувачі чуттєвості, їх переважно слухали. Французи, приміром, про кастрованих прем’єрів і сопраністів відгукувалися не інакше як про недогризки та євнухів.

Але якщо копнути глибше в історію, ми згадаємо, що традиція оскоплення хлопчиків зародилася в арабському світі — “охоронці ложа” прислужували в гаремах, там же вони вперше почали співати.

Папські кастрати

На гравюрі зображені Фарінеллі з колегою Сенезіно

У самому Римі перші кастрати офіційно з’явилися 1599 року: до капели Ватикану зарахували двох хлопчиків із Перуджі з голосами, що не зазнали мутації. Пізніше там з’явився і француз.

Але що кумедно, церква, яка на той час вже засуджувала як таку кастрацію (кастрували злочинців і ґвалтівників), до позбавлення продовження роду своїх солодкоголосих хлопчиків ставилася вельми толерантно. Хто ж буде осяювати співом фрески Сикстинської капели? У 1588 році папа Сікст V офіційно заборонив жінкам виступати в театрах і хорах (боровся з проституцією), а співати комусь треба було. З юнаками теж одна біда: вони росли, їхні голоси ламалися, доводилося шукати нових, а так операція вирішувала все. 

Кастрати-чоловіки після операції

За однією з версій на полотні Караваджо “Лютніст” зображений іспанський співак-кастрат Педро Монтойя

Опіум або гірше того — звичайне затискання сонної артерії до стану непритомності замість анестезії, ванна з молоком для розслаблення і під ніж за вічним високим жінкоподібним голосом, який волає до найкращих струн людської душі… У хлопчиків переставав виділятися тестостерон, голос залишався недорозвиненим, щоправда, і зріст чомусь ішов у гору. Нерідко співак, який виконує жіночу партію, був на голову вищим за свого умовного коханого.

Сучасні вчені називають досить значну цифру в 5000 примусово оскоплених хлопчиків. І, до речі, згадаємо суворі часи й сувору медицину — шанс померти під час операції коливався від 10% до 80%!

Світле майбутнє

Кастрати-чоловіки, фото одного з останніх сопраністів Алессандро Морешчі 

Зате майбутнє такого співака було вирішене: про нього просто не потрібно було думати. Співаків-кастратів обсипали золотом-діамантами, їх з розпростертими обіймами приймали в багатих будинках, для них писали Россіні та Глюк. Сопраністи на кшталт Карло Фарінеллі й Лоретто Вітторі захопили не тільки церковні хори, а й театри. Для будь-якого притомного батька вважалося почесним добровільно каструвати сина на благо церкви.

Кастрація стала настільки популярною, що деякі мандрівники того часу говорили, ніби їм доводилося зустрічати оголошення про кастрацію півчих для капели його святості. Зрозуміло, деякі хитромудрі співаки намагалися видавати себе за скопців. Кастрат Балані, приміром, стверджував, що народився євнухом із порожньою мошонкою, але просто під час концерту сталося непоправне…

Тривало це досить довго — останній кастрований співак Алессандро Морешчі помер на початку минулого століття, хоча каструвати заради втіхи своїх вух Ватикан заборонив ще 1887 року. До того ж у музику вже пробрався романтизм, і подвійні барокові стандарти почали відходити в минуле. 

А ось, власне, невеличкий фрагмент співу Морешчі:

P.S. У фільмі про Фарінеллі, до речі, ми чуємо штучний голос — зведений чоловічий контратенор і жіноче сопрано. Сьогодні справжніх сопраністів уже не почути. І, мабуть, це на краще. Нехай вибачає мені прекрасне та величне бароко.