97-річну секретарку концтабору визнали причетною до вбивства 10 000 осіб

Німецький суд у вівторок визнав 97-річну жінку винною у причетності до більш ніж 10 тисяч вбивств у нацистському концентраційному таборі Штуттгоф під час Другої світової війни.

Ірмгард Фурхнер звинувачували в тому, що вона була частиною апарату, що допомагав функціонувати табору під Данцигом, нині польським містом Гданськ. Державний суд Ітцего у північній Німеччині засудив її до двох років умовно за співучасть у вбивстві у 10 505 випадках та співучасть у замаху на вбивство у п’яти випадках.

Судді були переконані в тому, що Фурхнер знала і своєю роботою стенографісткою в комендатурі концтабору з 1 червня 1943 року по 1 квітня 1945 року навмисне підтримувала той факт, що 10 505 ув’язнених були жорстоко вбиті в газових камерах.

Адвокати захисту просили виправдати свою клієнтку, стверджуючи, що докази не свідчать про те, що Фурхнер знала про систематичні вбивства у таборі. А це означає, що не було доказів наміру, необхідних для притягнення до кримінальної відповідальності.

У своїй завершальній заяві Фурхнер сказала, що шкодує про те, що сталося. Вона, здавалося, уважно стежила за вердиктом, але не виявляла явних емоцій. Не відразу було зрозуміло, чи подасть підсудна апеляцію. Адвокат Вольф Молкентін наполягав, що справа викликає «непереборні сумніви» щодо її винності.

Суддя Домінік Гросс заявив, що просто за межею уяви той факт, що Фурхнер не помітила масових вбивств у Штуттгофі. Він зазначив, що зі свого кабінету секретарка могла бачити пункт збору нових ув’язнених. До того ж, дим від крематорія поширювався по всьому табору.

Фурхнер постала перед судом у справах неповнолітніх, оскільки на момент скоєння злочинів їй було 18 та 19 років. Жінка намагалася пропустити початок суду у вересні 2021 року. Її забрала поліція і на кілька днів помістила під варту.

Ефраїм Зурофф, головний мисливець за нацистами в Центрі Симона Візенталя, сказав, що «сьогоднішній вирок — найкраще, чого можна було досягти, враховуючи той факт, що її судили у суді у справах неповнолітніх».

«З огляду на нещодавню заяву Фурхнер у суді про те, що вона «про все шкодує», ми були стурбовані тим, що суд може ухвалити заяву її адвоката про виправдання», — йдеться у заяві Зуроффа. «Однак, враховуючи її заяву про те, що вона нічого не знала про вбивства, що скоюються в таборі, її жаль був далеко не переконливим».

У ході судового розгляду прокурори заявили, що цей суд може стати останнім у своєму роді. Хоча зараз на розгляді прокурорів у різних частинах Німеччини перебувають ще п’ять справ наразі. Звинувачення у вбивстві та співучасті у вбивстві не мають терміну давності.

Штуттгоф був збірним пунктом для євреїв і поляків-неєвреїв, виселених із Данцига. Потім використовувався як так званий «робочий виховний табір», де відбували покарання підневільні робітники, переважно польські та радянські громадяни.

З середини 1944 року десятки тисяч євреїв із гетто в Прибалтиці та Освенцимі заповнили табір разом із тисячами польських мирних жителів, залучених до жорстокого придушення нацистами варшавського повстання.

Серед інших ув’язнених там були політичні в’язні, люди, підозрювані у гомосексуальних зв’язках, та Свідки Єгови. У таборі було вбито понад 60 000 людей.